Статья на тему Інтеграція предметів художньо-естетичного циклу як провідна тенденція оновлення змісту освіти.

Інтеграція предметів художньо-естетичного циклу як провідна тенденція оновлення змісту освіти.


Інтеграція (від лат. Integrasio – поновлення, відновлення) – об’єднання в
єдине будь – яких окремих частин.

На початку XXI сторіччя освіта набуває нових функціональних цілеспрямувань у суспільстві. Вона перетворюється у глобальний фактор розвитку людства, один із найважливіших чинників розвитку цивілізації. На перший план висувається задача формування цілісного погляду учнів на світ як єдине взаємопов’язане ціле, створення умов для бачення і розуміння світових проблем сучасності і засобів їх вирішення, розвитку сенсорної, емоційної та інтелектуальної сфер особистості учня. Розв’язання цих завдань передбачає і інноваційних змін у загальноосвітньому процесу, пошуків нових форм і методів викладання шкільних предметів. І тут виникають питання: “Яке місце у цьому процесі займає викладання предметів художньо-естетичного циклу? Що треба зробити, щоб ці предмети зайняли гідне місце у процесі оновлення?” У нашій Новоамвросіївській школі, об’єднавши зусилля вчителів літератури, музики, образотворчого мистецтва, світової художньої культури, народознавства, а тепер ще й історії, біології та вчителів початкових класів, ми займаємося розробкою цієї проблеми.
На цьому шляху можливі відкриття, можливі і помилки. Вибір методів, прийомів викладання відбувається в постійному діалозі з іншими, що вже існують і добре відомі. Але для вдосконалення не має меж і не треба лякатися шляху зрушення з позицій традиціоналізму, бо освітні традиції – то культура, яка поступово відходить у минуле, спонукуючи до нових пошуків.
На наш погляд одним із оптимальних засобів вирішення цієї проблеми є інтеграція предметів художньо – естетичного циклу. Вона є провідною тенденцією оновлення змісту освіти. Це відображено і у затвердженому Державному стандарті загальної середньої освіти, де на підставі інтеграції ці дисципліни об’єднані у предмет “Художня культура” (для учнів 2 і 3 ступенів) і “Естетична культура (для учнів 1 ступеня).
Ми усвідомили, що функція інтеграції в освіті змінюється, вона перетворюється на механізм по відношенню до процесу гуманізації як нової парадигми сучасної науки і освіти. Для нас вже окреслена головна системоутворювоча теза: “Інтегратором є людина з її проблемами у складному світі, а не окремі проблеми, не зважаючи на їх важливість і велике значення.” Бо інтеграція предметів – це не просто поєднання різних частин, а об’єднання їх в одне ціле на основі загального підходу.
Існують різні види і рівні інтеграції. Це спецкурси, об’єднання у блок окремих розділів різних предметів у єдиний курс, міжпредметні зв’язки – це, так би мовити, нижчий рівень інтеграції, який передбачає використання запитань у конкретних ситуаціях міжпредметного змісту, комплексних завдань, міжпредметних текстів та інше.
Ми зупинились на вивченні однієї теми на основі двох або декількох предметів, коли урок проводять два або три вчителя.
Як виникла ця ідея? Вона постала з музично-освітньої концепції Д.Б. Кабалевського, яка увібрала досягнення світової педагогіки і спрямовується на формування у дітей цілісного естетичного ставлення до явищ світової (і музичної зокрема) культури. Ця концепція відкрита для будь – яких педагогічних новацій, допускає різні методичні інтерпретації.
Як не шукати моментів зіткнення вчителів музики і літератури, коли, наприклад, у 5 – ому класі, у першому семестрі на уроках музики і літератури йдеться мова про байки Крилова, або як не провести бінарний урок у 2 - ому класі, у першому семестрі з читання і музики, коли на цих уроках проводиться робота над інтонацією.
Такі комплексні уроки, на яких об’єднані 2 або 3 предмети, у нас не є винятком. Вони об’єднують у межах однієї, а часто і двох годин 2-3 предмети шкільного циклу, крім того, у проведенні таких уроків можуть приймати участь і більше вчителів (3-4).
Урок плететься “мов мереживо”. Здається, що це імпровізація, але вона добре продумана та підготовлена. Один учитель починає, другий підхоплює думку, третій “вплетає” в загальну канву свої пояснення, проводить аналогії, і кожний своїми прийомами, методами, формами, спираючись на можливості свого предмета, досягає головної мети уроку. Так у свідомості учня формується цілісне уявлення про предмет, явище, подію.
На наш погляд такі уроки дозволяють впроваджувати принцип викладання “мистецвознавчих” предметів у відповідності з природою художньої творчості. Не секрет, що будь – який твір існує не стільки всередині мистецтва, скільки на межі його видів, хоча формально належить до одного з них, він (по суті) залишається незрозумілим людині, яка не вміє орієнтуватись у царині дев’яти муз. Ріхард Вагнер писав, що “произведение искусства будущего станет продуктом синтеза всех видов искусства: поэзии, музыки, живописи».
У проведенні таких уроків важливе місце займає особистість вчителя. Вчителів, що працюють “по-старому” іноді дивує сама атмосфера уроків на яких діти виконують творчі – а значить ті, що не мають готового вірного рішення – завдання, на яких діти дискутують, відстоюють свої погляди, аналізують, порівнюють і вміють довести свої переконання. Вчитель на такому уроці не може бути вчителем “вчорашнього дня”, йому, щоб пристосуватись до творчої практики сучасної школи, доведеться перебудовувати свої педагогічні установи, своє розуміння дітей і мистецтва, а також особливо зосередитися на самоосвітній роботі.
Таким чином, наші інтегровані уроки вчать дітей комплексній орієнтації в світі творчості, умінню помічати аналогії у творах всіх родових і жанрових стихій, інтегрувати, синтезувати в своїй свідомості знання про різні види мистецтва. Вони спрямовані на розвиток таких якостей учнів як ініціативність, самостійність, креативність, критичність мислення, створення умов для самореалізації та безперервного самовдосконалення і самовиховання.

Наталія Мінасян, Учитель – методист музичного мистецтва,
Відмінник освіти України
Новоамвросіївська ЗОШ І – ІІІ ст.
15

Приложенные файлы

Добавить комментарий